Адаптація дитини до навчання при переході на іншу ступінь (консультація для батьків п’ятикласників)

 Шановні батьки!

От і пройшли чотири роки навчання вашої дитини в початковій школі. Хвилюються діти, хвилюєтеся й ви. Це природно, адже вашу дитину чекають нові вчителі, нові предмети, нові взаєми­ни з товаришами...

Як уникнути зайвого хвилювання, як допомогти дитині «увійти» у підлітковий період без особливих стресів, ми і спробуємо обговори­ти з вами .

Батьки повинні пам'ятати, що будь-які перехідні періоди в дітей висувають специфічні проблеми, що потребують особливої батьківсь­кої уваги. Умови навчання в середній школі висувають більш високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до навчальних знань.

Однак рівень розвитку дітей у цьому віці не однаковий: в одних він відповідає умовам успішного навчання, розвитку, а в інших ледь досягає припустимої межі. У зв'язку з цим у дітей можуть з'являтися різні труднощі. Це закономірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкільне дитинство і починається отроцтво.

Що характеризує особливості психічного, особистісного розвит­ку дитини на межі цих вікових періодів?

Відбуваються зміни у психіці дитини. Перебудовуються сформовані раніше життєві поняття. Шкільне навчання сприяє розвитку теоретич­ного мислення, у доступних цьому вікові формах. Завдяки розвитку но­вого рівня мислення відбувається перебудова всіх інших психічних про­цесів, тобто «пам'ять стає мислячою, а сприйняття — думаючим».

До початку підліткового віку навчальна діяльність утрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але продовжує бути оцінюваною, впливовою на інтелектуальну сферу розвитку.

Якщо в початковій школі діти тільки знайомилися з навчальною діяльністю, то в середній — опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфери. У цей період батькам потрібно допомогти дитині навчитися самостійних способів здобуття знань: уміння користуватися додатко­вою літературою, довідниками, словниками, навчальними відео-й аудіокасетами тощо.

Батьки повинні бути готові до того, що, якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання. Може з'явитися симптом «розчарування» школяра у своїй позиції, як учня (через невдачі у виконанні тих чи Інших видів навчальних робіт), а також небажання виконувати навчальні завдання на уроках і особ­ливо вдома, небажання відвідувати школу через невиконані уроки. А в результаті — виникнення конфліктів із учителями, батьками.

Але це може не статися, якщо правильно пояснювати дитині, що з нею відбувається. А відбувається от що. У цей період діти починають виробляти свої власні погляди, зокрема й уявлення про цінності жит­тя, а головне — про значущість навчання. Багато дітей бувають не готові відповісти собі на всі ці запитання. Тобто в дітей виникає «вакуум мотиву» навчання, що характеризується тим, що колишні уяв­лення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не вироблені, не усвідомились, не виникли. Тому на запитання: «А чи любиш ти вчитися?» — діти часто відповідають: «Не знаю...»

Тому тут велика роль належить батькам, які повинні допомогти дітям сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчи­мося, а не для школи»; «Яким я стану — залежить тільки від мене»; «Я дорослішаю і це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене».

Формувати ці мотиви, поняття, цінності повинні значущі особис­тості для дитини (мама, тато, бабуся, дідусь...) за умови власного по­зитивного прикладу.

Звичайно, якщо батьки неодноразово говоритимуть про важливість навчання, а самі при цьому років п'ять не відкривали книжку, то тут уся розмова вестиметься за принципом — дитина слухає, але не чує.

Ще один важливий аспект труднощів — це труднощі у спілкуванні класного керівника з батьками і навпаки.

На відміну од початкової школи, батьки одержують тепер інформацію про своїх дітей від різних учителів і можуть порівняти різні думки про свою дитину за різних обставин шкільного життя. Батьки порівнюють ті і ці невдачі, зміни в поведінці дітей І намагаються пояснити це неправильним ставленням учителів, особливо класного керівника до своєї дитини. Це може породити конфлікт. Не поспішайте. Подумайте. Поміркуйте. Осмисліть отриману інформацію про свою дитину, поспостерігайте за нею І спробуйте ще раз зустрітися з учителем І в спокійній обстановці розповісти про особливості сина чи доньки, про проблеми, які виникли під час вивчення предмета, який викладає цей учитель. Вислухайте рекомендації вчителя, «примірте» їх до своєї дитини. Повірте, коли вчитель довідається від вас про про­блеми дитини, йому буде легше переборювати бар'єр у взаєминах.

Тільки підготувавши дитину до свідомого прийняття особливос­тей навчання в середній школі, можна вберегти її від зайвих хвилю­вань. А головне — необхідно запевнити її в тому, що ви (батьки) зав­жди поруч, підтримаєте, допоможете.

Пам'ятайте: Якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі.

Вашій дитині в перші місяці навчання потрібна буде ваша пильна увага.

 Увага — це так просто, але дуже необхідно:

• Контакт очей — дивіться на дитину з любов'ю і впевненістю.

• Ласкавий дотик — частіше доторкайтеся до дитини, просто по кладіть руку на руку чи на плече.

• Пильна увага — умійте слухати дитину, а не тільки чути.
Будьте прихильні до її дитячих проблем. Згадуйте частіше себе у її віці. Що почували ви, у чому відчували утруднення? Виряджайте ди­тину до школи тільки з позитивними емоціями.

І останнє — незважаючи на всі життєві негаразди, розвивайте емо­ційну сферу дитини. Намагайтеся влітку побувати в музеях, на ви­ставках, у театрі, здійсніть похід на лоно природи і присвятіть його тільки дитині, а не друзям. Повірте, це запам'ятається надовго і піджив­люватиме позитивними емоціями душу вашої дитини протягом усьо­го навчального року!

Удачі вам, терпіння. Вірю, що у вас усе вийде!

Психолог Вознесенської гімназії «Орієнтир» Ярочкіна Ірина Миколаївна